Думаю, у кожного з нас траплялась в
житті ситуація, коли на прогулянці з дитиною ви зустріли людину з особливими
потребами (або як прийнято у нас називати – «інваліда») і мусили відповідати на
нескінченний потік питань вашої дитини: «Чому він на візочку?», «Чому не може
ходити?». А чи знаєте ви про інклюзивне навчання? Що це таке і що воно нам
несе?
Довгий час люди з обмеженими
можливостями були відрізані від суспільства і тим більше від загальної системи
освіти, тобто перебували в ізоляції. Це є незаперечним фактором впливу на
сприйняття таких осіб, а точніше неприйняття
людей з особливими потребами в суспільстві. Пам'ятаю, коли я в дитинстві бачила
дитину або дорослого з обмеженими можливостями, батькам важко було відповідати
на мої численні запитання, як от: «А що з хлопчиком?» і т.п. А деяким моїм
друзям взагалі говорили батьки не дивитись на таких дітей або ж відвернутись
від них. Так і зростало наше суспільство, закриваючи очі і відвертаючись.
Змусити людей толерантно ставитись до тих, хто відрізняється, неймовірно важко,
однак можливо їх навчити: і чим раніше почати, тим краще. Переймаючи
закордонний досвід, в Україні поступово вводять інклюзивне навчання. Тож нам
варто розібратись що це таке, і як вплине на наших дітей.

